ВIтри АзIÏ



Категории Емма АндiЄВська ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Колони з базальту. Фасади палацiв На перехрестi. Й вiтри, Якi супроводжують кочовикiв, Що випалюють культури Правом сильного. Циклопiчнi мури, вкритi зображенням Богинi плодючостi Як вiє вiтер В колонах, серцях, пам`ятi! Нiколи нiчому не вчаться Нi народи, нi одиницi. Єдиний Ти, Невимовний, Що пануєш Вiд вiддиху до вiддиху. Золотий кухоль з левами i гiєнами Зберiгає кров вiвтарiв i переходових часiв. Котять колiсницi вiд сходу дл заходу, Щоб прокласти мармуровий хiдник Там, де гiнцi з найвiддаленiших Закутин iмперiï Мiнятимуть коней й супроводжуватимуть Колони з написами нових законiв, Як найм`якшу мiру покарання Для приборкання племен. Всi цi народи Забирає пустеля. I загублена пiд згарищами Алябастрова ваза Розповiдає тiльки Про мале й проминальне Й не скаже нiчого про вiтер, Що вiяв вiд рана до пiзна, Змiтаючи столiття Слiдом та попелом Жертовного стегна, Що було Живим смолоскипом до предкiв Якi стояли Ще по той бiк порогу. Гробницi з зображеннями полювань I полоненних з вiдтятими правицями. Спадок загиблих, Що зводять мури прийдешнього. Едикти на рiки, переправи й на пам`ять. Як голосять жiнки над глиною, Що була мiстом, вiвтарем та прихистком. Лишилося тiльки Твоє спотворене iм`я, Що межує з пустелею та неминучiстю. Червоний попiл переходiв, Де вартовi з туркусовими бородами. Бляха в поглядах, бляха в харчах, Бляха в вiруваннях. Нiщо не рятує людину, Що отаборилася в вiтрi. Тiльки тишi верблюжий горб. Тiльки пустелi пiщанi очi. Людське життя — непотрiбнiше, нiж старе сiдло, Пожбурене в порох грабiжником. Де є пасовища i криницi З прохолодною водою. Десь є мiра, число i невмируще серце. Але тут тiльки полудень, Вапняки й проминальнiсть. I пiсня, як череп, Над випаленим суходолом.
ВIтри АзIÏ