Перетинки



Категории Емма АндiЄВська ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Унутрiшнiй зiр, Розщеплений виделкою, Боязких веде. Невизначений звiр, Вiд звiра самi щелепи, Стереже пустелю. Звуку важке Волове м'ясо Довжить тiло, Довжить помисли (Помисли виснуть На лiкоть вiд вислову). Зi стелi водяноï сну Сиплються воïни – Щити вiд очей До щиколоткiв, А ноги босi. Рожеве тiсто з уст виголошують. Сонна основа слова В леопардових плямах. На обрiï блима – Гiнцi без лiку, Вiд швидкости великоï, Носять новину Скибкою кавуна Вiд уст до уст (Тут бо устрiй На все усне). Зiр ступає То в нiч, то в день. Здалеку гуде – Зябра зорi рознесло за обрiй Зола i амбра – I видно: На краєвидi Якийсь голодранець, Що спав у вiдрi Потилицю видовжив сонцем I зник цяткою в повiтрi, Як в лiйцi охровiй (Так тiльки й охнули), Лишивши за собою Завихрений звук. I вже iнший молодець Пробує узути звук, Хоч над ним глузують Згори й знизу I раптом мовкнуть, Бо й цей Змахнув лице Й через потилицю Скидає тiло, Скидає душу Для перевтiлення. Мигнув вустами, I вже й його не стало, Самий чотирикутний звук. Звук, мов скриня, Ïде на ящура спинi Мiж одержимих Без жодноï одежини (Дехто з одержимих – В руцi – хто ложку, хто сито, Якi прожектором свiтять – Скрiзь, бо ллються свiти, Щоб не наступити). Хтось iз нетямущих З лицем ляща, Позбувшися шкаралущi, Веселку з колiна вилущує – Навприсядки лящить Серед мечiв З власноï сечi. I знову пуща. Десь тiльки кiнь, Мов водяна булька, Був i щез В водоймищi речей. Зору крихкi дихальця Нетривких надихають. Ребриста тиша Каштаном подекуди лусне Й медову галузку Вiд серця до вуха – Тим, що слухом похилi, Ляду сну вiдхиля: Зоря молодим горошком Сходить на городi.
Перетинки