<< Главная страница

ДжалапIта



Категории Емма АндiЄВська ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Мене вже тiнь ножа вбиває, — сказав Джалапiта, — а ти з ножем хочеш на мене кинутись. * Джалапiта живиться хмарами, i лапи у нього хмари, i руки у нього хмари, тому кожного разу у нього iнше iм'я. * Джалапiта унiверсальний. Вiн кожен з iснуючих предметiв i людей, але вiн не вони, вiн Джалапiта. Коли двi тисячi рокiв тому пробували писати життєпис Джалапiти, то покинули, бо Джалапiта не вмiщався в слово. Вiн виливався iз слова, як тiсто, i його кожного разу бiгали шукати в небi i на землi. Джалапiту описати неможливо. * Iм'я Джалапiти мiняється вiд настрою, погоди i вiд того, на якiй вiддалi вiн перебуває вiд води. * Джалапiта з'ïхав лiфтом на Вавилонську башту i глянув униз. Серед куряви на однiй iз центральних вулиць сидiла товста дитина i довбала пальцем у носi. Дитина ця може бути моïм учнем, — подумав Джалапiта. – Для неï вiдкрита таємниця життя, як свiжа мушля. Вiн звiсив запасну ногу з башти на ту вулицю i сiв поруч з тiєю дитиною. Учнем? – сказала дитина i вийняла палець з носа. Нi, — подумав Джалапiта, — ця дитина не послiдовна. Не бути ïй моïм учнем. * Джалапiту можна ïсти. По Джалапiтi можна ходити, вiн ляндшафт. * Джалапiта пiшов на перегони i сiв у перший ряд. Бабця, що сидiла поруч i трохи недобачала, зчинила крик, прийнявши Джалапiту за коня. Вона звернула на Джалапiту увагу тому, що ïй не видно було перегонiв, бо вона забула дома окуляри. Ïï зору вистачило лише, щоб побачити Джалапiту. На ïï крик нiхто не звернув уваги, бо всi були зайняти кiньми, а Джалапiта закрився лiвою рукою вiд бабцi i поринув у думки. Джалапiта думав, що конi бiжать окремо, а швидкiсть бiжить окремо. * Джалапiта блукав цiлу нiч i нарештi заснув у кочегарцi. Ледачий порторiканець-кочегар, якому лiнь було iти i приносити вугiлля та дрова, побачив Джалапiту i напалив ним печi. Джалапiта дуже здивувався, коли його тiло почало ходити по всiх батареях хмаросягу. Спочатку це його розважало – ходити разом iз парою, але скоро набридло, i вiн порвав труби i вийшов. А коли приïхали пожежна i аварiйна компанди i оточили драбинами хмаросяг, то Джалапiта, який щойно зiбрав з усiх рур своє тiло докупи, сказав:Джалапiтою опалювати хмаросяги небезпечно. * Джалапiта вiрив слову. А слово взяло поламало Джалапiтi всi кiсточки, всю душу, вкинуло у кадовб i змiшало Джалапiту з цементом i брудом. Бiдний Джалапiта лежить, подертий на шматочки, а невiрне слово ходить, приспiвуючи:Джалапiта нерозважний, хiба можна вiрити слову. * Джалапiту змусили носити воду. Вiн пiшов, узяв на руки рiку i принiс усю рiку на стiл, бо йому було шкода вiдривати вiд неï шматочки води. Тодi йому велiли вiднести рiку назад. Джалапiта слухняно вiднiс, положив назад у рiчище i довго стояв на одному мiсцi, сумуючи, що ним незадоволенi. Джалапiта був дуже добрий. * Джалапiта вийшов у парк i сiв на першу лавку. Йому страшенно хотiлося плакати, як хочуть води, маючи спрагу, але вiн не вмiв. Вiн сидiв такий незграбний i сумний, опустивши руки i лапи на землю, що бiля нього зiбралися дiти i почали кидати в нього пiсок. Добре було б умерти хоч на день, — подумав Джалапiта, а в нього над губою вже зробилися з пiску вуса, i дiти вже повзали по ньому й били його по зелених вiях, що обламувалися ящiрками й зникали в травi, — мокрими дзвiнкими долонями. * Джалапiта так часто ходив думати в парк, що понадумував цiлi мiсця в повiтрi. Цi мiсця висiли в парку, як велетенськi гриби, i кожен, хто проходив повз них, набирався думок Джалапiти. * Джалапiта вигадав водяний телеграф. Вистачало покласти обличчя на воду i подумати у воду, як вода передавала думки на iнший бiк земноï кулi. Треба було лише вiдкрутити крант, щоб отримати водяну телеграму. * Джалапiта пiшов у лазню попаритися й залiз на верхню полицю. Лазничник так старався догодити Джалапiтi, що вiдпарив йому одну з нiг. Нога впала з верхньоï полицi на методиста, що мив голову в мисцi, i вбила його. А Джалапiта довго переживав, що через його необачнiсть пропала людина. * Джалапiта ходив про березi i думав про плиннi речi, коли до нього пiдiйшла дiвчина й накинула на нього зi слова вуздечку. I Джалапiта став чахнути, бо слово випiкало з нього всi думки. Дiвчина не знала, що вона накоïла, а Джалапiта лежав на березi, i через нього перекочувалися хвилi. Як важко, — скаржився Джалапiта, але хвилi були занадто легкi, щоб змити з нього слово, що вздовж i поперек виходило йому тiло i душу. Джалапiта мучився, гризучи пiсок, пощо Джалапiта – Джалапiта. Джалапiту можна вбити однiєю необережною думкою. * Коли Джалапiта втомлювався, вiн сiдав просто на землю i перетасовував навколо себе всi ляндшафти. Потiм розкладав з краєвидiв пасьянс, i це його заспокоювало. * Коли Джалапiта вирушав подорожувати, вiн завжди брав з собою в кишенi запасний краєвид. * Джалапiта винайшов клей, яким можна було розтягувати на цiлi роки приємнi хвилини, а неприємнi, цiлi столiття, ери – звужувати в одну мить або в один мiлiметр. * Джалапiта йшов вулицею i побачив, як жiнка несла важку валiзу. Вiн зохотився допомогти, а коли обернувся, то побачив, що навiть i тiнi тiєï жiнки нiде не видно. Джалапiта здивувався, а потiм пригадав, що люди не вмiють крокувати, Як вiн. Бо поки жiнка встигла ступити крок, Джалапiта вже був за мiстом. Йому нiчого не лишалося, Як вертатися назад i шукати жiнку, яку вiн загубив. Вiн ïï знайшов ще перед тим, як вона встигла помiтити, куди раптом зник Джалапiта з валiзою. * Джалапiта пiшов на концерт. А йому музикою рознесло все тiло на порошини, i вiн мусив цiлий рiк збирати себе по атому з космосу. * До Джалапiти прийшли закоханi: Нам немає мiсця, скрiзь авта, будинки, вулицi. Джалапiта глянув на них i не змiг ïм вiдмовити. Вiн лiг на брук, i його тiло розiйшлося деревами й кущами, i всi авта мусiли повернути назад i обминати довколишнiми шляхами новостворений парк. * В одну з безсонних ночей, коли Джалапiта захворiв на тугу, занадто близько зiйшовши до людей, вiн вигадав дощ, що гоïв усi хвороби i навiть любов. Бо люди мучили Джалапiту, а вiн був настiльки добрий, що не мiг боронитися. * Джалапiта йшов вулицею, думаючи над тим, чому люди, йдучи, розмахують руками, i прийшов до такого висновку: люди розмахують руками, щоб вимiряти простiр, щоб утримати рiвновагу i щоб робити вентиляцiю космосу. * Коли Джалапiта впав у нiкчемство, вiн вiдкрив контору для оренди небесних долин, хмарних колодязiв, розсувних хмар з громами i без громiв. Для безробiтних здавав безплатно. З маєтних брав залежно вiд ïхнiх прибуткiв вiд п'ятьох центiв до тисячi долярiв. В цiй конторi можна було купити також ляндшафт з пам'ятi. * Джалапiта побудував мiст через океан i посадив по краях мосту дерева, щоб тi, якi бояться висоти, не падали вниз, переходячи. Але мiст вийшов трохи водянистий, бо Джалапiта будував його з океану, i через нього наважилися йти тiльки три п'яницi, яким було море по колiна. * Джалапiта лежав у водi i дивився на сонце, коли до нього прийшли посланцi суддiв i запросили його на диспут. Що таке справедливiсть? – спитали його суддi, тим часом як Джалапiта викручував своє тiло, щоб не забризкати ïхнi роби. Справедливiсть це доброта, мiряна на мiлiметри, — вiдповiв Джалапiта i побачив, що в залi нiкого нема. Вiн не помiтив, що суддiв змило водою, яку вiн викрутив зi свого тiла, i вiднесло в рiку, де ïх ледве живих пiдiбрав пароплав, що вiз англiйських туристiв. * Джалапiтою можна мiряти температуру i дощовi опади. * До Джалапiти привiв чоловiк на мотузцi таргана i попросив, щоб вiн ïх розсудив. Не дає менi життя, — скаржився чоловiк. Добре, — сказав Джалапiта, i чоловiк i тарган пiшли вiд нього, помiнявшись тiлами. А за кiлька днiв тарган привiв на мотузцi чоловiка i сказав, що вiн не витримує, бо такого тирана вiн ще не зустрiчав. I коли Джалапiта знову помiняв ïх тiла, то тарган пiшов в один бiк, а чоловiк у другий, i вони ще довго оглядалися один на одного. * Джалапiта вирiшив вiдпочити вiд земного i, спустившися на саму нижчу периферiю свiтобудови, звiсив ноги i став слухати, як його голова витягується небом. Але в цю хвилину йому хтось полоскотав живiт. Джалапiта глянув униз i зiтхнув, пригадавши, що вiн пообiцяв iти кумувати до чоловiка, який стояв на землi i стеблиною лоскотав Джалапiту, нагадуючи про хрестини. Джалапiта хотiв зламати стеблиу, потiм йому стало шкода, бо це було єдиним, що той чоловiк мав, а доброта Джалапiти була безмежною. Вiн зiшкрябав свою голову з космосу докупи разом iз повiтрям, не маючи часу чекати, поки вона увiйде в свою звичайну форму, поляпав ïï для певности лапами, щоб не розвiялася по дорозi, i кажуть, що того вечора Джалапiта, кумуючи, поводився дуже легковажно: пив, танцював i навiть розповiдав непристойнi анекдоти, якi стали згодом догмами африканських релiгiй. * Джалапiту продали в рабство i змусили там шарувати паркети. Джалапiта нашаровував пiдлоги так, що гостi не могли втриматися i вилiтали з вiкон i дверей. * Одного дня, коли була велика спека, Джалапiта залiз прохолодитися в кавун i не зауважив, як кавун зiрвали з баштана й повезли на базар. Вiн отямився щойно на столi, коли почали рiзати кавун на скибки i вже вiдкраяли йому одну лапу. Джалапiта вийняв плечi з соку i потягнувся, а гостi з переляку поперекидали стiльцi й посуд i в метушнi на смерть попроколювали одне одного виделками й ножами, якими збиралися ïсти кавун. Джалапiта, побачивши таку бiду, повиймав з них ножi й виделки й поклав на буфет, потiм поалював ïм на рани, щоб гостi зажили, й пiшов до фонтану, де купалися горобцi, пити воду. Бiля цього фонтану Джалапiта сказав слова, якi зробили революцiю в галузi життя й промисловостi. А саме, що кавун можна ïсти й без ножа та виделки. * Не можу без тебе жити, — сказала крапля Джалапiтi, — Я знаю, що ти великий, i знаю, що ти Джалапiта, а я тiльки крапля, але це справи не мiняє, я не можу без тебе жити. Джалапiта так здивувався, що три днi простояв на одному мiсцi, не мiгши вiд здивування й ворухнутися, а на четвертий вiдповiв:Якщо ти не можеш жити без мене, то живи зi мною, — i посадив краплю собi за вухо. I свiтом пiшов великий регiт, що Джалапiта носиться з краплею. За вухом вiн ïï носить, — качаючись зо смiху, говорили один одному павiяни, — але ще краще, коли вони йдуть поруч. Ïх зрiст! Свята корова , побачивши ïх, померла з реготу. Тодi жалапiта звернувся до звiрiв i людей i спитав, чого вони смiються, i всi показали пальцями на краплю. Вона мала й нiкчемна, соромся, Джалапiто. Нiкчемного й малого не iснує, — сказав Джалапiта i показав ïм на долонi краплю. I всi жахнулися й кинулися врозтiч, побачивши своï викривленi обличчя в краплi. Бо крапля була велика перед ними, як сонце, i всi перед нею, як пiсок, бо така була воля Джалапiти. * Ти свiтлий? – спитали Джалапiту два лiхтарi, що гуляли на вулицi. Я переходовий, — вiдповiв Джалапiта, i вони всi троє пiшли в погребок запивати нове знайомство. * Туга вийшла з води, — сказав Джалапiта. * Що таке вiтер? – спитала Джалапiту дитина, що сидiла в пiску й терла очi п'ястуками. Вiтер – це абстрактна вода, — вiдповiв Джалапiта. * Чому люди курять? – здивувався Джалапiта i тут же догадався:Люди курять з розпачу, що ïм нiхто не курить тимiяму, тому вони кадять самi собi. * Джалапiту спитали, що вiн вважає за найбiльшу мету технiки. Щоб люди могли самi себе пiдняти за волосся вгору, — вiдповiв Джалапiта, але репортери не записали цiєï вiдповiдi, вважаючи, що це межує з метафiзикою. * Джалапiта спав на набережнiй, коли два бешкетники закинули в його серце вудки й почали ловити рибу. Джалапiта прокинувся вiд того, що з його серця один з бешкетникiв витяг карася. Але Джалапiтi не хотiлося вставати. Вiн подивився на бешкетникiв, обережно вдарив по набережнiй великим пальцем ноги, щоб бешкетники не попадали вниз i не порозбивали носи, i набережна вiдкололася перед ногами в бешкетникiв i попливла з Джалапiтою в океан. * До Джалапiти прийшли скаржитися купальники:Товстi заважають нам плавати , вони витискають з рiки всю воду, — сказали худi. Худi заважають нам плавати, вони роблять воду геометричною, а в пласкiй водi неможливо плавати, — сказали товстi. Глянув на них Джалапiта, глянув на пiсок, на якому вони стояли, i створив для них двоповерхову воду. Воду, в якiй могли плавати лише худi, i воду, в якiй могли плавати лише товстi. * Джалапiта робить свiт плинним, — сказали колись ученi i, вирiшивши приборкати Джалапiту в граматику, оголосили, що Джалапiта взагалi не Джалапiта, що походження його дуже пiдозрiле, i не виключено, що вiн постав з простого перекручення двох санскритських слiв jali pitar, що означає батько води, i jali cara, той, що живе у водi. Коли Джалапiту почнуть вiдмiняти, все в свiтi стане на своï мiсця, бо санскрит мова мертва i Джалапiта теж мертвий, сказали вони i розкрили книги. Але поки вони записували вiдмiнки й вирiшували походження слова Джалапiта, iм'я Джалапiти, щойно вписане в граматику, розрослося найнiжнiшою салатою, i вченi, забувши, що вони робили, i поскидавши окуляри, заслухалися, як грає вода в Джалапiтi i як спiвають у ньому птахи. * Джалапiта лежав у ринвi й слухав, як дощ запевняв залiзо, що вiн сонце. Залiзо повiрило б, якби в мовi дощу не було аж так багато голосiвок, подумав Джалапiта. * Посунься, — попросила пташка Джалапiту, який ночував мiж галуззям. Джалапiта посунувся i обламав половину свiтобудови. Пташка заспiвала, а Джалапiта сказав: Мале руйнує велике. * Коли Джалапiту примусили якось уранцi робити гiмнастику, а йому було незручно вiдмовитися, щоб iншi не червонiли вiд ïхньоï нетактовностi, сталася затьма сонця. * Джалапiта почухав ногу об хвилю i став грати з вiтром у шахи. Шах мат, — сказав вiтер, i Джалапiта довго обдумував наступнний хiд. Матчiш, — сказав нарештi Джалапiта i виграв партiю. * Джалапiта задумався якось над тим, чому люди тонуть, адже вiн знає воду, вода довга, i в нiй неможливо втопитися, i прийшов до висновку, що напевно в водi iснують дiрки, в якi люди просто провалюються на смерть. Якби цi дiрки заткнути подушками, люди перестали б тодi тонути. * Якось серед лiта, коли Джалапiта проходив повз державну бiблiотеку, вiн спокусився прохолодою й тишею i, пропустивши своє тiло крiзь сiтку на вiкнi вiд комах, так мiцно заснув серед полиць, що не вiдчув, як його руку i пiвплеча заставили книгами. Вiн прокинувся вiд того, що бiблiотекар пробував вставити йому в живiт особливо важкий першодрук з залiзними защiпками, Якi чiплялися за ребра i шлунок Джалапiти i нiяк не входили. Джалапiтi було дуже неприємним таке поводження з його нутрощами, тим паче натще, але вiн боявся, об'явившися, налякати на смерть старого бiблiотекаря, знаючи, що бiблiотекар забобонний i має злу жiнку. Тодi вiн зiдхнув i увiбрав живiт пiд саме горло, щоб дати мiсце фолiянтовi, а потiм ще кiлька тижнiв розпрасовував шлунок i всi нутрощi вiд книжних вiдпечаткiв. * Хто бачив моє обличчя, — сказав Джалапiту, — той завжди дивитиметься на воду. * Джалапiту запросили на з'ïзд математикiв, щоб вiн узяв участь у розв'язаннi обрахункiв законiв небесноï кривизни. Джалапiта вислухав усi теорiï i , вiдкоркувавши свiй наймолодший мiзинець, витяг звiдти квiтку i показав ïм результат. Математики були настiльки враженi вiдкриттям, що поперекидали стiльцi i, гублячи окуляри, побiгли на левади ловити метеликiв. * Джалапiта пiшов мiж рослин i помандрував у них двiстi рокiв. * Джалапiта має тiльки одну сталу прикмету: доброту, решта все плинне. * Коли Джалапiтi довелося бути послом, йому вручили викувану з залiза грамоту, щоб Джалапiта, несучи, не пом'яв ïï якоюсь своєю недопильнованою лапою, забувши, що Джалапiта був листоношею думов i нiколи не траплялося, щоб Джалапiта прим'яв або перемiшав найтонший вiдтiнок думки. Нiжнiсть Джалапiти була неперевершеною. * Джалапiта пiшов на виставку образотворчого мистецтва, i всi шедеври, засоромившись, тихенько вийшли з зали, притримуючи рами, щоб не грюкати. * Чому людина має тiнь, — спитали Джалапiту. – Тому, що в нiй погано працює освiтлення зсередини, — вiдповiв Джалапiта. * Коли Джалапiта ïздив трамваєм або метро, вiн лишав своï додатковi лапи й ноги в багажних сховищах. * Джалапiта такий добрий, що на ньому хоч млинцi смаж. На масницю так i робили. * Одяг обмежує тiло й душу, — вирiшили люди й одягли Джалапiту, щоб нарештi унормувати й окреслити його хоч для тих, якi ним захоплювалися, але поки вони бралися до роботи, Джалапiти було вже стiльки поза одягом, що найбiльшi експерти не вiдважилися вирiшити, чи Джалапiта той, що в одязi, чи той, що поза одягом, бо i той, i другий були Джалапiтою. * Раз подружжя, що збиралося пiти в театр i на швидку руку не могло знайти няньки для ïх тримiсячного немовляти, попросило Джалапiту доглянути дитину, поки вони повернуться. Джалапiта так сумлiнно виконував свiй обов'язок, що коли за кiлька годин батьки повернулися з театру, дитина вже встигла вирости на двадцять рокiв i зажадала, щоб ïï негайно одружили, якщо не хочуть, щоб вона вiдразу ж пiшла в аскети й почала рятувати свiт. Вiдповiдь батькiв хронiкою не передано. * Джалапiта винайшов сито, що, крiзь нього пройшовши, лиха людина ставала доброю, але це сито з державних мiркувань заборонили. * Джалапiту попросили тримати промову на прийняттi державних музiв i дуже здивувалися, коли Джалапiта розкрив рота i замiсть промови випустив у небо зграю горобцiв. Усi почали нарiкати, що Джалапiта не отримав слова, i тепер була черга Джалапiти дивуватися, бо це була його найкраща промова, яку вiн будь-коли виголосив, i вiн не знав, чого вiд нього хочуть. * Джалапiта, бувши запрошений, поспiшав на день народження, затриманий добрими дiлами, коли йому пiд ноги пiдвернувся струмок, перегородивши дорогу. Джалапiта так квапився, що вже був занiс ногу, щоб перекрочити перешкоду, але, пригадавши своєчасно, що лежачих не переступають, дуже засоромився й оббiг уздовж потiчок i ще встиг не спiзнитися на запросини, думаючи про мале й велике. * В час, коли Джалапiту примусили на фармi виводити курей, вiн так ретельно присвятив себе цьому обов'язковi, що лiтакова компанiя подала на Джалапiту в суд петицiю, скаржачись, що лiтакова компанiя не витримує такоï конкуренцiï й мусить закрити своє пiдприємство, якщо не приборкають Джалапiту, бо з того часу, як Джалапiта працює на фармi, всi волiють для бiльшоï безпеки й швидкостi робити далекi перелети на курах, вирощуваних Джалапiтою, а не на лiтаках. * З винаходiв Джалапiти найбiльшого поширення в пiвнiчних краïнах зазнали песики, що мали здiбнiсть нагулюватися, не провалюючись i не завдаючи iнших шкод, по кiльцях диму, якi випускав господар, коли йому не було часу повести пса надвiр або, коли господар не палив, уздовж вiддиху господаря; i калошi для господинь-чистюх, калошi, якi самi за собою прибирали бруд, який вони наносили. * Людина усвiдомила собi, що в неï є душа, тодi, коли вигадала подушку, — сказав Джалапiта. * Озон – це Джалапiта. Який не встиг втiлитися. Але вистачає лише подумати про Джалапiту, як вiн уже виймає руки й ноги з повiтря.
ДжалапIта


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация